How

 

How

How do you scale the wall

That fortifies the soul?

How do you mend the broken mind,

And restore the beaten soul?

 

The heart that has never learned to love,

The spirit that has never risen,

The life that has never truly lived,

The eyes that have never seen the sunrise,

As dark clouds slowly drifted by.

 

How do you find the hope to bring

The songs the heart was meant to sing?

The voice that never learned to speak,

The inner voice that longs for sound.

 

How do you find the lost soul,

Lift the weight upon the mind,

Climb the mountain that brought you down,

Yet still believe you'll hear love's sound?

 

How do you teach a child to care,

When no one showed that love was there?

How do you fill an empty place

That years of silence could not erase?

 

Perhaps no wall is climbed at once,

No mountain conquered in a day.

When dawn first whispers through the dark

Before it drives the night away.

 

It starts with one kind word,

One gentle hand held out somehow.

The smallest seed can split the stone,

Within the silent heart, alone.

 

For every forest starts with seed,

Each sunrise wakes the waiting sky.

One act of love begins somehow,

Like morning breaking through the sky;

The sun that melts the winter snow,

Though none can tell us when or why.

 

A gentle word... a helping hand...

A kindness whispered from the heart;

Like spring that steals through winter's grasp,

Till frozen hopes at last depart,

 

Melting the ice that winter laid

Upon a heart so very young;

Until the silence finds its voice,

And softly sings,

 

"I am here. I always was."

Then, at last, the heart begins to sing.

Written By: Alan.Clark@WW1POET (July 2026)

Як

Як ви піднімаєтеся на стіну,

Що зміцнює душу?

Як вилікувати розбитий розум,

І відновити побиту душу?

Серце, яке ніколи не навчилося любити,

Дух, який ніколи не піднімався,

Життя, яке ніколи по-справжньому не жило,

Очі, які ніколи не бачили сходу сонця,

Коли темні хмари повільно пропливають повз.

Як ви знаходите надію, щоб принести

Пісні, які серце мало співати?

Голос, який ніколи не навчився говорити,

Внутрішній голос, який прагне звуку.

Як ви знаходите загублену душу,

Зніміть тягар з розуму,

Зійдете на гору, яка вас збила,

Але все ще вірите, що почуєте звук кохання?

Як ви навчите дитину піклуватися,

Коли ніхто не показав, що кохання є?

Як ви заповните порожнє місце,

Яке роки мовчання не могли стерти?

Можливо, жодна стіна не піднімається одразу,

Жодна гора не підкорюється за один день.

Коли світанок вперше шепоче крізь темряву

Перш ніж прожене ніч.

Він починається з одного доброго слова,

Однією ніжною рукою, якимось чином простягнутою.

Найменше зернятко може розколоти камінь,

У тихому серці, на самоті.

Бо кожен ліс починається з зернятка,

Кожен схід сонця будить небо, що чекає.

Один акт кохання починається якось,

Як ранок, що пробивається крізь небо;

Сонце, що тане зимовий сніг,

Хоча ніхто не може сказати нам, коли чи чому.

Ніжне слово... рука допомоги...

Доброта, прошепотіла з серця;

Як весна, що прокрадається крізь зимові лапи,

Поки замерзлі надії нарешті не зникнуть,

Таплячи лід, що поклала зима

На таке молоде серце;

Поки тиша не знайде свій голос,

І тихо не заспіває:

"Я тут. Я завжди був."

Тоді, нарешті, серце починає співати.